Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році було створено Азовську губернію з адміністративним центром в Бєльовській фортеці, генерал-губернатором було призначено графа Черткова В. О. У 1776 році Василь Олексійович переїздить до Бєльовської фортеці зі своєю родиною. З призначенням граф отримав у власність 16 тисяч десятин землі. Частину земель — територію сучасної Наталинської сільської ради, граф подарував дружині, і вже у 1777 році Наталія Дмитрівна Черткова (Семічова) заснувала тут поселення, якому дала своє ім’я. Турботлива і енергійна графиня піклувалася про своє містечко і його мешканців до 1787 року. У 1787 році, з приїздом імператриці Катерини ІІ, граф Чертков отримав подяку за заслуги і Саратовську губернію в управління, але внаслідок інтриг графа Потьомкіна, Харківське намісництво і свої землі сім’я Черткових залишає і переїжджає до Воронежа. В історичних джерелах село Наталине у 1780—1781 роках згадується, як містечко Наталинськ.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Наталине (Шахівка) Костянтиноградського повіту Полтавської губернії мешкало 610 осіб (303 чоловічої статі та 307 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок.
Станом на 1900 рік село було центром Наталинської волості.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 50 жителів села.
